Дуже часто трапляються випадки, коли через незнання норм закону, або через інші причини (наприклад, перебування за кордоном на навчанні, на роботі, у тривалому відрядженні, на лікуванні, відбування покарання) спадкоємці не встигають подати заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини у шестимісячний строк, встановлений Цивільним кодексом України. Фактично, таке неподання заяви з боку спадкоємця свідчить про його бездіяльність, та відповідно, є відмовою у прийнятті ним спадщини.

Така ситуація була би «плачевною» в тому випадку, якби спадковим правом України  не було врегульовано додаткових можливостей спадкоємцю реалізувати своє право на прийняття спадщини. Проте, законодавство України таку можливість нам надає, і тому дану проблему можна вирішити.

Станом на сьогодні є два варіанти (способи) вирішення цієї проблеми:

Перший: подати повторно заяву нотаріусу про прийняття спадщини у випадку, якщо решта спадкоємців, які прийняли спадщину, нададуть нотаріусу свою письмову згоду;

Другий: звернутися до суду про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Перед поданням позовної заяви до суду, корисно було б звернутися до кваліфікованого юриста, адвоката з метою аналізу Вашої конкретної проблеми, надання юридичної консультації, а в необхідних випадках – для представництва інтересів в суді.

Позов про призначення додаткового строку для прийняття спадщини подається до інших спадкоємців,  а якщо їх немає, або вони відмовилися від спадщини, не прийняли її, були усунені від спадкування, в такому випадку відповідачем буде виступати територіальна громада в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (тобто за місцем смерті спадкодавця). Хоча Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ дано роз’яснення з цього приводу, що  на позови спадкоємця про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини поширюються правила виключної підсудності і вони пред’являються за місцем знаходження майна, або основної його частини, якщо такі позови виникають із приводу нерухомого майна.

Потрібно зауважити, що для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини потрібно довести в позовній заяві поважність причин пропущення первинного шестимісячного строку встановленого Цивільним кодексом України. Адже в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» роз’яснено, що суд ухвалює рішення про призначення додаткового строку для прийняття спадщини, якщо буде встановлено, що причини його пропуску є поважними. Зокрема, поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, нездоланними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Наприклад, такими причинами, як вже зазначалося вище, можуть бути стан здоров’я спадкоємця, його перебування за кордоном на навчанні, на роботі, у тривалому відрядженні, відбування покарання і неможливість прибуття для прийняття спадщини тощо. Такі обставини мають бути підтверджені документально.

Що важливо, що суд відмовить у призначенні додаткового строку для прийняття спадщини, якщо у позовній заяві, поважною причиною його пропущення буде зазначено незнання спадкоємцем норм закону про строк прийняття спадщини, або якщо у спадковій справі знайдуть відмову цього спадкоємця від спадщини.

Якщо суддя в процесі розгляду справи дійде висновку про підставність вимог позивача, що є підстави для задоволення позову, він призначить додатковий термін для прийняття спадщини — строк з моменту набрання чинності судового рішення, протягом якого спадкоємець може прийняти спадщину. Якщо проаналізувати судову практику, то можна зробити висновок, що в більшості випадків  суд встановлює одномісячний додатковий строк для прийняття спадщини, якщо місце проживання спадкоємця і місце проживання спадкодавця на момент смерті знаходиться в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці. При цьому слід зазначити, що додатковий строк не може перевищувати 6 місяців.

Під час призначення додаткового строку для прийняття спадщини суд не вирішує питання про визнання права спадкоємця на спадщину. Для реалізації цього права спадкоємець має звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини протягом додаткового строку. Повторне призначення судом додаткового строку законодавством не передбачено, тому спадкоємець, який прострочив прийняття спадщини вдруге – втрачає можливість одержати спадщину.

Після прийняття спадщини у встановлений судом додатковий строк, нотаріус видає такому спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину. Бувають випадки, коли спадкоємці, які прийняли спадщину раніше, не дають своєї згоди на внесення нотаріусом змін у свідоцтва про право на спадщину, пов’язані із прийняттям спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини. Адже, якщо спадщину вже прийняли інші спадкоємці, спадкоємець, якому було призначено додатковий строк для прийняття спадщини, має право вимагати передання йому його частки спадщини через перерозподіл спадщини, або сплату грошової компенсації.

В цьому випадку, такому спадкоємцю слід звернутися до суду з вимогами про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. А тоді, на основі ухваленого судом рішення, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Отже, на підставі викладеного, можна зробити висновок, що у випадку пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, спадкоємець втрачає право на її одержання, за винятком випадків, коли він подавши позовну заяву до суду зазначить поважні причини його пропущення і суд визнає такі причини поважними, або спадкоємці, які вже прийняли спадщину, нададуть нотаріусу свою письмову згоду на прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини. Тобто  основне в такій категорії справ, довести перед судом поважність причин неприйняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк.

16.08.2012 року

Корисна інформація: Особливості спадкового договору