Що потрібно знати тим, хто позичає гроші та дає гроші в позику.

Договір позики між фізичними особами на суму понад 170 гривень повинен укладатися в письмовій формі. Відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України – договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми.

Якщо мова йде про невелику суму, або позичають у друзів, родичів чи інших близьких людей, то нерідко договір позики укладається в усній формі. Це несе ризики для позикодавця, оскільки при неповерненні грошей та запереченні позики позичальником довести факт надання грошей у позику буде дуже важко.

З огляду на зазначене рекомендую позикодавцям отримати від позичальника хоча б власноручно написану розписку про одержання коштів у позику. Що ж до того, як уникнути таких неприємних ситуацій, то слід зазначити, що документальне оформлення позики передбачає укладення між сторонами договору позики та надання позичальником розписки про отримання коштів на підтвердження договору позики. При цьому немає значення чи договір позики укладений у простій письмовій формі чи він посвідчений нотаріально, обидва мають однакову юридичну силу. Так відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України – за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В силу певних обставин, браком часу, неможливості звернутися до юриста в момент позики грошей чи з інших причин, люди позичають гроші на підставі розписки. В таких випадках слід мати на увазі, що в розписці потрібно обов’язково вказати: дата складання, прізвище, ім’я, по батькові позичальника, його паспортні дані та місце проживання, прізвище, ім’я, по батькові позикодавця, його паспортні дані та місце проживання, сума боргу, вказівка про зобов’язання повернути борг до конкретної дати.

У разі неповернення коштів позичальником виникає необхідність звертатися до суду із позовом про стягнення боргу. Судова практика, в ситуації коли відсутній договір позики, а лише є в наявності розписка, була різною. Проте 18 вересня 2013 року Верховний Суд України при розгляді справи № 6-63 цс 13, у спорі про стягнення боргу за договором позики, зробив правовий висновок, про те що розписка за своєю суттю є документом який підтверджує укладення договору позики, а також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Правовий висновок сформульовано таким чином:

«Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 18 вересня 2013 року розглянув справу № 6-63 цс 13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов’язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.».

На практиці часто виникають ситуації при яких позичальник не повертає кошти, а жодної відповідальності за це не несе та й позичені кошти знецінюються.

В даному випадку слід зазначити, що у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом.

Якщо так сталося, що у розписці не вказана дата повернення боргу, то дана ситуація також врегульована нормами Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України – якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України – якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Тут є колізія закону, але враховуючи, що для договору позики встановлена спеціальна норма, слід керуватися ст. 1049 Цивільного кодексу, тобто 30-денний термін з дня пред’явлення вимоги.

У випадку неповернення коштів позичальником необхідно звернутися до фахівця в галузі права для підготовки та реалізації заходів по поверненню коштів. Залучення юриста необхідне для аналізу конкретної справи та вибір стратегії для повернення коштів, а також виключення можливості відмови в задоволенні позову через незнання окремих норм законодавства.

07 березня 2014 року

Євген Копитчак, ПП «Львівський юридичний центр»

Корисна інформація: Відповідальність поручителя