Як сказав колись Бенджамін Франклін: «Немає нічого невідворотного в цьому світі, окрім смерті і податків».
Тобто смерть фізичної особи є невідворотною, яка припиняє її правосуб’єктоздатність, тобто, тим самим позбавляє її можливості володіти, користуватися, розпоряджатися вже набутим нею за життя майном, а також вчиняти дії, необхідні для набуття такого майна в майбутньому. Відповідно, виникає необхідність у переході прав та обов’язків померлої особи до інших осіб (чи то до членів сім’ї, чи то до родичів, чи взагалі до зовсім чужих людей).
Враховуючи таку життєву закономірність, Конституція України передбачає право спадкування власності громадян і забезпечує можливість розпоряджатися своїм майном на випадок смерті. Тому на виконання даного положення Конституції України, в Цивільному кодексі України було передбачено дві групи нормативних конструкцій щодо переходу прав та обов’язків від померлої особи до інших осіб:
- перша – норми щодо спадкування;
- друга – «спадковий договір» (глава 90 Цивільного кодексу України).
Спадковий договір – це договір, за яким набувач зобов’язується виконувати розпорядження (чи то майнового характеру, чи то не майнового) відчужувача, і у випадку смерті останнього – набуває право власності на його майно.
Даний договір укладають люди похилого віку, яким в силу свого віку вже важко, а то й неможливо вчиняти певні майнові чи не майнові дії, які переважно є життєво необхідними. Для цього, вони укладають спадковий договір, в якому зазначають, які саме конкретні дії має вчиняти особа (набувач за договором), взамін цього, набувач набуде право власності на майно після смерті відчужувача.
Спадковий договір є договором консенсуальним, двостороннім, оплатним .
Договір є консенсуальним, тому що вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторін в передбаченій законом формі. Недоліком Цивільного кодексу України є те, що не визначено переліку істотних умов договору. Цей недолік створює на практиці проблеми щодо укладеності чи не укладеності конкретного договору. На мою думку, істотними умовами спадкового договору є визначення майна, яке переходить до набувача після смерті відчужувача та вимоги до дій набувача, які він зобов’язаний вчинити на користь відчужувача.
Відчужувач має право вимагати від набувача вчинення дій майнового, або немайнового характеру, покладених на нього за спадковим договором, а набувач від відчужувача – не складати заповіт щодо майна, яке є предметом договору та не відчужувати його.
У випадку ж складення відчужувачем заповіту, застосовується частина 2 статті 1307 Цивільного кодексу України, згідно якої заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.
Проблемою даного договору є та, що ним може бути й не передбачено конкретних дій, які мали б вимагатися від набувача за договором (конкретно не визначені ні в об’ємі, ні в часі). Така проблема може створити підставу для ініціювання однією із сторін вимоги щодо розірвання договору в судовому порядку.
Спадковий договір є двостороннім, оскільки права та обов’язки за цим договором виникають у кожного з його сторін, причому правам однієї сторони кореспондують обов’язки другої сторони і навпаки.
Про оплатність спадкового договору свідчить норма статті 1305 Цивільного кодексу України. Відповідно до цієї статті, набувач у спадковому договорі може бути зобов’язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини, або після її відкриття. Проте, спадковий договір має певні особливості щодо оплатності. По-перше, майнове задоволення вимог відчужувача відбувається до відкриття спадщини, або після її відкриття. По-друге, на набувача договором може бути покладений обов’язок щодо здійснення дій немайнового характеру.
Отже, матеріальний еквівалент зустрічного задоволення все ж таки присутній в зобов′язанні, яке виникає на підставі укладення спадкового договору.
Сторони та форма спадкового договору.
Відповідно до статті 1303 Цивільного кодексу України, сторонами у спадковому договорі є відчужувач та набувач.
Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа, а відчужувачем – подружжя, один із подружжя, або інша особа. Під «іншою особою» слід розуміти фізичну особу. Тому цілком необґрунтовано законодавець під відчужувачем розуміє подружжя, один із подружжя, або інша особа. Для спрощення застосування відповідних положень статті 1303 Цивільного кодексу України, потрібно внести зміни в дану статтю і сформулювати правову норму так: «Набувачем у спадковому договорі може бути фізична, або юридична особа, а відчужувачем – лише фізична особа».
Враховуючи пункт 28 роз’яснень наданих в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особливістю сторін спадкового договору є те, що відчужувачем та набувачем за спадковим договором може бути, як повністю дієздатна особа, так і особи з неповною і обмеженою цивільною дієздатністю.
Нормою статті 1304 Цивільного кодексу України встановлені вимоги щодо форми даного договору. Тому, спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Що потрібно знати при укладанні спадкового договору?
По-перше, для того щоб уникнути судового спору при укладанні спадкового договору потрібно чітко визначити весь обсяг обов’язків майнового і немайнового характеру, які має виконувати набувач.
По-друге, розірвання спадкового договору можливе лише у судовому порядку. Саме суд встановлює факт порушення спадкового договору, або неможливість його виконання. У випадку розірвання спадкового договору, це вже у свою чергу, знімає заборону відчуження вказаного в договорі майна. Водночас, сторони можуть розірвати спадковий договір на загальних підставах передбачених Цивільним кодексом України та за двосторонньою домовленістю, що оформляється укладанням окремого письмового договору.
По-третє, виникають питання при визначенні кола осіб, що можуть звернутися із позовом про розірвання спадкового договору. Статтею 1307 Цивільного кодексу України передбачено, що відчужувач має право назначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті, а у разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини. Але, що цікаво, законодавець не передбачив можливість наглядача звернутися до суду з позовом про розірвання спадкового договору в тому випадку, якщо після смерті відчужувача набувач не виконав, або не виконує умови договору.
По-четверте, якщо договір укладає один із подружжя і предметом буде спільне майно, то для посвідчення договору буде необхідна згода іншого з подружжя.
По-п’яте, у випадку, коли набувач помирає до відкриття спадщини спадковий договір вважається припиненим.
По-шосте, проблемним є позбавлення права на спадщину у разі укладання спадкового договору. Не слід плутати спадщину та майно, яке є предметом спадкового договору. Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України №7, перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються правила спадкування щодо права осіб на обов’язкову частку.
Порядок державної реєстрації спадкових договорів у Спадковому реєстрі.
11 травня 2011 року Кабінетом Міністрів України був затверджений Порядок державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, який визначає процедуру державної реєстрації у Спадковому реєстрі заповітів і спадкових договорів, посвідчених в Україні, а також посвідчених і зареєстрованих в іноземних державах згідно з Конвенцією про запровадження системи реєстрації заповітів.
Державну реєстрацію здійснюють:
- щодо посвідчених нотаріусами спадкових договорів, змін до них, або розірвання спадкових договорів є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Державним підприємством “Інформаційний центр” Міністерства юстиції (Держінформ’юст) і мають доступ до Спадкового реєстру через інформаційну мережу Мін’юсту;
- спадкових договорів, посвідчених консульськими установами України; розірвання спадкових договорів, посвідчених і зареєстрованих в іноземних державах згідно з Конвенцією про запровадження системи реєстрації заповітів, є Держінформ’юст та його філії.
Внесення до Спадкового реєстру відомостей щодо спадкових договорів, змін до них, розірвання спадкових договорів здійснюється на підставі заяв про реєстрацію, які подаються реєстратору:
- в день вчинення відповідної нотаріальної дії;
- протягом двох робочих днів після зміни місця зберігання спадкового договору (відомості подаються державною нотаріальною конторою або державним нотаріальним архівом, до яких такі документи надійшли на зберігання).
До Спадкового реєстру вносяться відомості щодо відчужувача (відчужувачів); посвідчення спадкового договору, як документа; видачі дубліката спадкового договору; документа, який змінює, або на підставі якого розірвано спадковий договір; визнання спадкового договору недійсним; відомості щодо особи,яка здійснює державну реєстрацію.
Як взнати, чи був конкретною особою укладений спадковий договір та проведена його державна реєстрація?
Дану ситуацію врегулювала норма пункту 16 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, згідно якої, у разі пред’явлення свідоцтва про смерть, або іншого документа, що підтверджує факт смерті відчужувача, будь-яка особа може отримати інформацію із Спадкового реєстру про зареєстровані спадкові договори такого відчужувача. Порядок отримання інформації із Спадкового реєстру визначається Міністерством юстиції України.
Отже, інформацію із Спадкового реєстру може отримати:
- будь-яка зацікавлена особа;
- у разі пред’явлення свідоцтва про смерть, або іншого документа, що підтверджує факт смерті відчужувача.
Що робити, якщо спадковий договір був укладений одним із подружжя щодо спільно набутого за час шлюбу майна без згоди іншого з подружжя?
В такому випадку, згідно частини 2 статті 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її(його) згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Природа спадкового договору свідчить про те, що він не має характеру дрібного побутового правочину.
Крім цього слід зазначити, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово, а згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Тому, для укладення спадкового договору одним із подружжя щодо майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя (майно набуте за час шлюбу), обов‘язковим є отримання згоди другого з подружжя.
Отже, можна зробити висновок, що спадковий договір і його регулювання в Цивільному кодексі України є проблемним і недосконалим, що створює підстави для його розірвання, або визнання недійсним на практиці. Спадковий договір також є невдалою юридичною конструкцією і для сторін, тому що не може повною мірою забезпечити реалізацію їх прав і виконання ними своїх обов’язків.
Тому, на нашу думку, досконалішою юридичною формою врегулювання таких відносин на відміну від спадкового договору є договір довічного утримання, юридична конструкція якого містить більше гарантій для захисту правового статусу сторін.
19.07.2012 року
Корисна інформація: Поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя
